В данной рубрике размещены статьи о великих учёных, философах, людях искусства и т.д., которые не верили в бога и в то же время добились всемирного признания.
На початку XIX століття церква у феодально-кріпосницькій Росії була великим землевласником. Духовенство експлуатувало своїх селян-кріпаків так само жорстоко, як і поміщики та дворяни.
Царське самодержавство всіляко використовувало церкву та духовенство для придушення, будь-якого прояву революційної і прогресивної думки. Декабристи – перші російські революціонери, передові люди свого часу – бачили тісний зв'язок релігії з політикою самодержавства і тому виступали не тільки як противники кріпосництва і самодержавства, але й як противники релігії. Переважна більшість їх були матеріалістами і атеїстами.
У своїй боротьбі проти релігії декабристи спиралися на філософський матеріалізм XVIII століття, а також на досягнення природознавства свого часу.
Особливого поширення матеріалістичні та атеїстичні погляди набули у Південному товаристві декабристів, заснованому в 1821 році П. І. Пестелем у Тульчині на Україні. Крім Пестеля, до цього товариства входили такі відомі матеріалісти і атеїсти, як В. Раєвський, М. Крюков, О. Барятинський, П. Борисов, О. Поджіо, І. Горбачевський та інші. Всі вони активно боролися проти релігії, містики і обскурантизму, одверто заявляли на бесідах про своє безвір'я, ставили своїм завданням «очищення» розуму від шкідливого впливу релігійних забобонів. Їхні антирелігійні погляди були настільки глибокими, що ані погрози, ані тортури, ані сибірська каторга не змогли примусити відмовитися від них. М. Бобрищев-Пушкін свідчив, що більшість членів Південного товариства – безвірники. Той же М. Бобрищев-Пушкін говорив, що Пестель та його однодумці доводили йому, що «релігія занепала цілком і нічого намагатися її відроджувати... вона навіть шкідлива».
П. І. Пестель
У Пестеля релігія викликала обурення й огиду. Він писав, що катехізис – абстрактна книга і вивчати її – огидно. У слідчій справі Пестеля відзначені його антирелігійність і політичне вільнодумство. Свободолюбивий напрям думок Пестеля та його атеїстичні погляди були відомі навіть у придворних колах.
Пестель не виконував церковних обрядів, заперечував релігійні догми. На слідстві він заявив, що вже 4 роки не причащався. Відмовився Пестель від причастя і в фортеці. Протоієрей Мисловський, який шпигував за декабристами у Петропавлівській фортеці, у своїй записній книжці зазначив, що всі намагання духівника повернути Пестеля в лоно релігії виявилися марними. Мисловський записав, що «злочинець і слухати не хотів про таїнства віри; він тільки вступав у суперечку із своїм священиком і не переставав доводити правоту своїх думок і вчинків... Увечері 12 липня Рейнбот (священик – П. В.) прийшов до нього в каземат, щоб підготувати його до смерті. Знову почалися суперечки як про догмати віри, так і про справи політичні. Пастор із сльозами на очах залишив жорстокосердого». Пестель і слухати нічого не хотів про релігію, розвивав антирелігійні погляди навіть напередодні страти.
Одним з найбільш рішучих і енергійних атеїстів був поет В. Раєвський. Поряд з політичною агітацією він вів активну атеїстичну пропаганду в юнкерській школі, а також серед солдатів; виступав проти релігійних догматів, зокрема проти міфа про створення світу богом. Раєвський висловлював думки про те, що віра в бога є шори для народу, сталевий щит, який допомагає царям пригнічувати народні маси. У вірші «Співець у темниці» поет писав:
Как истукан, немой народ Под игом дремлет в тайном страхе: Над ним бичей кровавый род И мысль и взор казнит на плахе, И вера, щит царей стальной, Узда для черни суеверной, Перед помазанной главой Смиряет разум дерзновенный.
Раєвський твердив, що людина – не витвір бога, а результат розвитку природи, що людська природа однакова в усіх людей. Спростовуючи міф про створення людини богом, він всупереч церковним книгам, які узаконювали іменем бога кріпацтво та освячували привілеї дворян і поміщиків, їдко висміює аристократів. «Без золота й чинів, що б вони були?» – зневажливо писав він про них.
В одній із своїх елегій поет-декабрист змальовує жахливу картину кріпосницької дійсності, ганьбить царську династію, показує, що навколо царського трону панують «розпуста, корисливість, тиранія». В іншій елегії він заперечує твердження церкви про божественне походження світу, говорить про існування матеріальних атомів, співає гімн силі всеперемагаючого розуму, що допомагає людині подолати «пітьму земну» і проникнути у найглибші таємниці природи.
В. І. Раєвський
Віра в бога, на думку Раєвського, може задовольнити тільки затуркану, пасивну людину. Будучи глибоко переконаним у тому, що релігійність селян є тільки тимчасовим явищем, Раєвський говорив, що кріпак «неминуче відкине священний обов'язок і перейде до безвір'я».
Таким же переконаним матеріалістом і атеїстом був М. Крюков. Він відзначався глибоким знанням матеріалістичної філософії і своєю полум'яною антирелігійною агітацією. Рабство селян, релігійні забобони, вороже ставлення духовенства до розвитку природничих наук і прогресу взагалі, обскурантизм та егоїзм поміщиків – ось що насамперед примусило Крюкова зректися релігії. Ознайомлення з філософськими працями французьких матеріалістів і досягненнями природничих наук зміцнило його віру в силу науки, в силу людського пізнання. «Полум'я вільнодумства», як розповів слідчому комітетові сам Крюков, розгорілося в ньому безпосередньо під впливом тодішньої кріпосницької дійсності, яку він повсякденно бачив у Подільській губернії на Україні. Спостерігаючи навколо себе рабство і селянську темноту. Крюков все більше і більше переконувався в необхідності поліпшити добробут народу і, зокрема, дати йому освіту. А оскільки релігія перешкоджала поширенню освіти, він виступив рішучим її противником. «Сподівання на загробне життя, – говорив Крюков на слідстві, – відвертає від освіти, живить егоїзм, допомагає пригнобленню і заважає людям бачити, що щастя можливе і на землі. Отже, релігія уявлялася мені уже більше шкідливою, ніж корисною».
Слідчому комітетові Крюков розповів про тривалий період вагань, що передували його остаточному розриву з вірою та релігією. «Довго не зважувався я, – сказав він, – відкинути бога, нарешті, оживотворивши матерію і приписавши все існуюче в природі дії випадку, погасив світло чистої релігії, що ледве блимало».
Так Крюков з релігійної людини перетворився на переконаного атеїста. Шлях Крюкова до атеїзму був типовим для більшості декабристів.
О. П. Барятинський
З позицій матеріалізму і атеїзму виступав також активний діяч Південного товариства декабристів поет О. Барятинський. Він правильно вважав, що страх перед грізними силами природи був колискою релігійних вірувань. Свої атеїстичні думки Барятинський висловлював надзвичайно яскраво і різко. У своєрідній атеїстично-сатиричній поемі «Про бога» він наділяє небесного владику всупереч релігійним догматам найбільш потворними якостями, показує його жорстоким кровопивцею, страховищем народів, сіячем смерті. Відповідаючи у цій поемі на відомий афоризм Вольтера «якби бога навіть не існувало, його слід би було вигадати», Барятинський приходить до цілком протилежного висновку.
Вникните в природу, вопросите историю, Вы поймете тогда, наконец, что для собственной славы бога, При виде зла, покрывающего весь мир, Если бы даже бог существовал, – нужно было бы его отвергнуть, –
писав поет, звертаючись до тих, що перебували в полоні релігії.
Генерали Чернишов і Кисельов, які розслідували справу Барятинського, доповідали, що в своїх віршах він заперечує релігію. Слід зауважити, що це донесення було зроблене лише на підставі чорновиків, знайдених у Барятинського під час обшуку; більшість же документів, як відомо, були знищені.
Проти релігійної ідеології боровся і засновник Товариства об'єднаних слов'ян, а потім член Південного товариства декабристів П. Борисов. Син безпомісного дворянина Слобідської України, він ще в дитинстві читав багато книжок і «полюбив демократію», як писав він у своїх зізнаннях слідчому комітетові. Борисов наполегливо вивчав природознавство, філософію та історію. Філософські твори російських мислителів, а також Гольбаха, Гельвеція, Дідро та інших французьких матеріалістів допомогли йому остаточно порвати з релігією і стати войовничим атеїстом. В період утворення Товариства об'єднаних слов'ян світогляд Борисова був уже цілком сформований.
Феодально-кріпосницька дійсність самодержавної Росії викликала у нього жагучу ненависть до царизму. Борисов був глибоким мислителем і полум'яним пропагандистом прогресивних ідей. Його переклади з творів Гельвеція, Вольтера та ін. читали учасники таємного товариства. Він вів революційну та атеїстичну пропаганду серед солдатів та офіцерів – членів товариства і користувався у них великим авторитетом.
Українець І. Горбачевський, член Товариства об'єднаних слов'ян, а потім член Південного товариства декабристів теж був одним з енергійних борців проти феодально-кріпосницького ладу і церковної ідеології. Свобода, говорив він, здобувається не молитвами, а кров'ю. Горбачевський розумів непримиренність релігії і свободи, розумів, що «віра протилежна свободі». Цим переконанням він залишився вірним до кінця свого життя. В 1864 році церковники розпочали проти нього справу у зв'язку з тим, що Горбачевський не відвідував церкви і не сповідався. Вони скаржилися, що «із уст Горбачевського до того ж не раз чулися слова богохульні, які виявляли його безвір'я».
Декабрист О. Поджіо так само виділявся серед членів Південного товариства своїми матеріалістичними та атеїстичними поглядами. Відставний підполковник, що проживав у Київській губернії, член Кам'янської управи Південного товариства декабристів, він залишився атеїстом до глибокої старості, в церкву не ходив, обрядів не виконував.
Матеріалістичні та атеїстичні погляди декабристів – представників першого покоління російських революціонерів – були вершиною в розвитку філософської та атеїстичної думки в Росії і на Україні на початку XIX століття. Звичайно, матеріалізм і атеїзм дворянських революціонерів був обмежений тими умовами матеріального і духовного життя, в яких вони жили. Атеїзм декабристів являє собою одну з нижчих форм атеїзму порівняно до дальших, вищих форм атеїзму і, зокрема, порівняно до марксистсько-ленінського, пролетарського атеїзму. Але філософські та атеїстичні погляди декабристів відіграли визначну роль у формуванні світогляду Бєлінського, Герцена, Огарьова, Добролюбова, Шевченка та інших передових мислителів XIX століття. Вони викликають певний інтерес і в радянських людей, які творчо вивчають цінну спадщину революційних борців першого етапу визвольного руху в Росії.
П. І. Волощенко, кандидат філософських наук. Журнал «Наука і життя» № 3 1958 року.
