З великою тривогою ми спостерігаємо за неухильним проникненням церкви в усі сфери громадського життя, внаслідок чого відбувається неприпустима клерикалізація освіти в Україні. Перш за все, нагадаємо статтю 35 Конституції України, в якій міститься положення:
«Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова».
Тим не менш, всупереч цій статті, 20.Х.08 МОН України видало наказ № 941, згідно з яким при міністерстві створено Громадську раду (далі — ГР) з питань співпраці(!?) з церквами та релігійними організаціями. Безпосереднім наслідком діяльності ГР, окрім дивного обговорення галузевого стандарту з теології та умови присвоєння грифа МОН підручникам з богословських дисциплін, стало також звернення ГР до Міністерства фінансів України та Комітету ВР з питань бюджету щодо можливості державного фінансування видання підручників з «Основ християнської етики» для державних та комунальних навчальних закладів.
Таким чином МОН України, певна річ, виконує підзаконний акт, а точніше — доручення Президента України від 8.VІІ.05 № 1-1\657 про викладання у навчальних закладах курсу «Етика віри».
На наше глибоке переконання, це «доручення» може розглядатися лише як особиста думка громадянина В. А. Ющенка, а не як обов'язкове до виконання розпорядження глави держави. Вичерпний перелік повноважень Президента України міститься в статті 106 Конституції України. Серед них відсутнє право втручатися у фахову діяльність МОН України. На таких же підставах пан президент міг би, скажімо, визначати програми з фізики, математики, хімії, біології тощо, чого Конституція йому не дозволяє. Можна також зрозуміти представників християнських конфесій, котрі подібні документи сприймають як вказівку та дозвіл на певні дії.
Повертаючись до доручення, зауважимо, що фактично громадянин В. А. Ющенко вигадав нову учбову дисципліну — «Етику віри», яка не спирається на жодну відому в світі наукову дисципліну. Її назва по суті є евфемізмом, який приховує, що зміст запропонованої дисципліни має збігатися з православним варіантом християнської етики. При цьому не врахована наявність в Україні вірних багатьох інших конфесій. До речі, а яка з численних християнських церков планується бути залученою до конкретних дій в рамках прийнятого МОН плану?
До того ж, Україна прагне йти в Європу, а, як відомо, остання одним з принципів своєї життєдіяльності визнає світськість. Європейський суд вже неодноразово жорстко засуджував появу в школах тієї чи іншої країни будь-яких ознак примусової конфесійності, навіть удавався до штрафування країн, де мали місце прояви таких тенденцій. Відтак, країну із середньовічним мисленням на державному рівні Європа не сприймає і не сприйме ніколи.
Ми впевнені, що уявлення про природу і людину можуть спиратися лише на сучасні наукові знання. Як влучно зауважив нобелівський лауреат В. Л. Гінзбург, залучення поняття «Бог» як відповідь на ще невирішені наукою проблеми — це просто заміна одного невідомого іншим. Можна багато дискутувати про походження життя та обґрунтування фізичних законів, але лише наукові дослідження є джерелом адекватних відомостей про всесвіт, дають поштовх технологічному розвитку суспільства аж до поширених у сучасному світі комп'ютерів, телебачення, мобільного зв'язку, новітніх засобів лікування раніше невиліковних хвороб тощо.
Саме досягнення науки привели до того, що Римо-католицька церква відмовилась від втручання у царину пізнання (зокрема, у 1992 р. переглянуто рішення у справі Г. Галілея). В бесіді з видатним російським математиком В. І. Арнольдом (березень 1998 р.) Папа Іоанн Павло II визнав, що лише наука здатна встановити притаманні природі властивості, релігія ж, за його словами, більш компетентна в оцінці можливого впливу наукових відкриттів на людину, суспільство та довкілля. Чому б не взяти за взірець цю мудру думку?
Натомість, ми спостерігаємо, що войовничий антиінтелектуалізм поглинає Україну. Показовий приклад: популярна радіостанція «Ера-ФМ» представила таку собі пані Кирієнко як «фахівця з фізики». Вона стверджувала, що церковний передзвін стерилізує повітря, внаслідок чого гинуть всі хвороботворні мікроорганізми. За іншими прикладами науково-культурного зубожіння в сучасній Україні також далеко ходити не треба: всі пам'ятають «фосфорну аварію» на Львівщині чи нещодавню істерію з «пташиним» чи «свинячим» грипом, коли в країні не знайшлося фахівців, здатних запропонувати ефективне розв'язання нагальних проблем.
Сліпа віра в чудеса й релігійні забобони несумісна з науковим підходом до реалій природного та людського світу. Природничі науки не вписуються у церковну картину буття та свідомо виштовхуються з шкільних і телевізійних програм, зникають з книгарень, з народного світосприйняття. Тому під антимікробний церковний передзвін полишає країну освічена молодь, а невігласи й шахраї часто вважаються «науковцями». Вони ж легко розтринькують бюджетні кошти (зокрема через структури, подібні до створеної при МОН України і згадуваної вище ГР).
Справжня освіта покликана дати громадянам засоби орієнтації у сучасному світі. Ці засоби не виходять за межі освіченого розуму та здобуті ним у ході тривалої історії, інтелектуальних зусиль багатьох поколінь учених. Натомість, релігійні уявлення про світ спираються на віру у певні сакральні положення, що не можуть бути перевірені в принципі.
Світське виховання формує освіченого громадянина, робить його повноцінним представником людства. І якщо ми бажаємо забезпечити свідомість громадян ефективними методами налагодження суспільної взаємодії з метою розбудови українського суспільства, то достатньо курсу «Етика» з її загальнолюдськими нормами. Виходячи з вищенаведеного та враховуючи думку релігієзнавців (див., наприклад, матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Релігійний компонент в світській освіті і вихованні» (Київ, 2005 р.)), ми переконані, що:
— впровадження у світську державну освіту курсів морально-етичного циклу має відбуватися з урахуванням положень Конституції України щодо відокремлення школи від церкви;
— паралельне вивчення у державних школах альтернативних курсів з етики є небезпечним, бо призведе до поділу за світоглядним принципом дітей на «своїх—чужих», а зрештою — до можливості виникнення у дитячому середовищі конфліктних ситуацій. Втручання різних церков, а то й міжконфесійних об'єднань у формування навчальних планів державних шкіл суперечить закону про свободу совісті.
Якщо держава в цілому та МОН зокрема не приймуть за основу таку — досить помірковану — позицію і не вживуть заходів щодо покращення викладання природничих дисциплін у школах та вишах, то неминучими наслідками такого невтручання стануть:
1) подальша й необоротна деградація середньої та вищої освіти в країні, осередньовічення її та сприйняття за істину в останній інстанції змісту церковних проповідей;
2) зведення нанівець вітчизняної природничої науки та наукоємної промисловості, в тому числі ВПК, та остаточна декваліфікація відповідних виробничих колективів;
3) лавиноподібне зростання кількості техногенних катастроф внаслідок низької кваліфікації обслуговуючого персоналу;
4) значне погіршення медичного обслуговування та зростання захворюваності населення;
5) виникнення конфліктів між громадянами різних віросповідань, між гілками різних православних церков тощо;
6) еміграція вільнодумців, атеїстично налаштованих фахівців та релігійних дисидентів.
Як свідчить історія, нав'язування певних конфесійних уподобань ніколи не мало позитивних наслідків. Досить нагадати, що значна частина воєн у світі виникала саме на релігійному ґрунті.
Насамкінець процитуємо відкритий лист десяти всесвітньо відомих російських вчених «Політика РПЦ МП: консолідація чи розвал країни?», з яким ми цілком солідарні: «Вірити чи не вірити в Бога — справа совісті та переконань окремої людини. Ми поважаємо почуття віруючих і не ставимо за свою мету боротьбу з релігією. Але ми не можемо залишатися байдужими, коли здійснюються спроби піддати сумніву наукове знання, витравити з освіти «матеріалістичне уявлення про світ», підмінити вірою знання, накопичені наукою. Не слід забувати, що проголошений державою курс на інноваційний розвиток може бути здійсненим лише у тому випадку, коли школи та вузи озброять молодих людей знаннями, здобутими сучасною наукою. Жодної альтернативи цим знанням не існує».
Громадяни України (підписи розміщені по мірі надходження):
Академік НАН України В. М. Локтєв
Чл.-кор. НАНУ С. М. Рябченко
Докт. фіз.-мат. наук О. М. Габович
Докт. філос. наук В. І. Кузнєцов
Канд. хім. наук В. О. Хаврусь
Головний інженер-технолог В. М. Бойчук
Чл.-кор. НАНУ О. М. Омельянчук
Канд. фіз.-мат. наук А. Ф. Лозенко
Канд. фіз.-мат. наук О. І. Войтенко
PhD А. Ільїн
Канд. юрид. наук О. Северин
PhD in Biological Sciences I. Бірченко
Канд. фіз-мат. наук І. Жарков
Канд. фіз-мат. наук В. В. Кухтін
Чл.-кор. НАНУ В. О. Ямпольський
Докт. фіз.-мат. наук В. Ю. Решетняк
Докт. техн. наук О. М. Величко
Канд. техн. наук Т. Б. Гордієнко
Канд. філос. наук О. В. Горкуша, наук.співр. ВР ІФ НАНУ
Канд. фіз.-мат. наук О. В. Семенов
Докт. фіз.-мат. наук Ю. О. Рєзніков
Канд. фіз.-мат. наук С. Г. Шарапов
Канд. фіз.-мат. наук М. Г. Зубрілін
Канд. фіз.-мат. наук В. М. Кадан
Канд. фіз.-мат. наук О. А. Момотюк
Канд. фіз.-мат. наук І. М. Гельфгат
Чл.-кор. НАНУ Е. А. Пашицький
Канд. юрид. наук В. М. Мірошниченко
Академік НАНУ Л. М. Литвиненко
Докт. фіз.-мат. наук В. М. Бондарєв
Канд. фіз.-мат. наук М. О. Білоголовський
Канд. фіз.-мат. наук С. І. Осипов
Канд. хім. наук В. М. Вітер
Канд. фіз.-мат. наук В. Є. Клименко
Канд. філос. наук О. Р. Титаренко
Канд. філос. наук В. В. Титаренко
Докт. фіз.-мат. наук Ф. Т. Васько
Докт. філос. наук Л. А. Виговський
Докт. фіз.-мат. наук С. М. Єжов
Канд. фіз.-мат. наук О. М. Радченко
Вчитель фізики В. Епштейн
І. Шевченко, Інститут біоорганічної хімії НАНУ
Канд. техн. наук Т. В. Бєлих
Канд. фіз.-мат. наук Г. В. Мохнач, старший науковий співробітник Інституту ядерних досліджень НАН України
Б. А. Руденко, ІЯД НАНУ
Канд. біол. наук Н. М. Жолобак, науковий співробітник відділу проблем інтерферону та імуномодуляторів ІМВ ім.Д.К.Заболотного НАН України
Докт. фіз.-мат. наук А. Снарський, проф. КПІ.
Канд. техн. наук Д. Лукомський
Чл.-кор. НАН України С. Гнатченко
Канд. філос. наук П. Ю. Павленко, старший науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України
О. В. Степанюк, Хмельницький університет управління та права, викладач кафедри філософії та політології, аспірантка ХУУП за спеціальністю релігієзнавство
Докт. філол. наук О. В. Александров, професор Одеського національного університету імені І. І. Мечникова
Канд. іст. наук Н. В. Верещагіна, доцент Одеського національного університету імен І. І. Мечникова
Н. В. Кузьменко, м. Київ
Канд. техн. наук В. Ф. Пеклун
Докт. філос. наук В. К. Ларіонова, професор, завідувач кафедри філософії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Канд. філос. наук С. В. Свистунов, ст.науков.співробітник Інституту філософії НАНУ
Докт. фіз.-мат. наук В. М. Самоваров, ФТІНТ НАН України
Канд. філос. наук Т. В. Гаврилюк, доцент кафедри філософії Державної академії статистики, обліку, аудиту Держкомстату України
Канд. техн. наук О. О. Коваленко, старший викладач, Черкаський державний технічний університет
Вчитель історії А. О. Афанасьєв, політолог
Канд. техн. наук І. В. Зозуля
Докт. фіз.-мат. наук В. О. Покровський, професор, Інститут хімії поверхні НАН України
М. Гайдук, директор спеціалізованої школи 135 м.Києва
Докт. фіз.-мат. наук С. І. Вільчинський
Канд. техн. наук I. Красiков
Докт. фіз.-мат. наук Є. С. Мартинов, Інститут теоретичної фізики ім. Н.Н. Боголюбова НАН України
Докт. фіз.-мат. наук Б. Алтоіз
Канд. мeд. наук Г. Пінчук, асоціат-профeсор кафeдри природничих наук та матeматики, Унівeрситeт для жінок штату Місісіпі, Колумбус, Місісіпі, CША. Віруючий, християнин, православний (з лютого 2007 р.), активний учасник і модeратор форуму "Філософія, рeлігія та духовність" вeб-сайту "Майдан"
В. Гаташ, журналіст
Канд. фіз.-мат. наук В. Є. Давідсон, професор кафедри аерогідромеханіки Дніпропетровського Національного університету, нині пенсіонер
Докт. фіз.-мат. наук В. Кучін
Канд. техн. наук О. Кричивець, м. Львів, ДП НДІ "Система"
Канд.фіз.-мат. наук Е. Черняков
Канд. техн. наук Л. Чернякова
Канд. біол. наук О. Б. Богатирьова, Тавричеський державний агротехнологічний університет
Канд. фіз.-мат. наук Ю. К. Виграненко
Докт. фіз.-мат. наук В. Ткаченко, пров. наук. співробітник Ін-ту математики НАН України
Докт. техн. наук В. Ф. Самарчанц, професор, заслужений машинобудівник України, ОАО "НИИ "ВЕЛТ", м. Харків
Докт. фіз.-мат. наук В. Татаренко, ІМФ НАН України
Докт. мед. наук, проф. О. О. Шерстюк
Докт. соціол. наук, канд. екон. наук Ю. Чернецький, завідуючий відділом соціології НДІ соціально-гуманітарних досліджень Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна
Ю. Ф. Беспятко, вчитель географії СШ 9 м.Марганець
Докт. техн. наук Є. А. Шушляпін, професор кафедри технічної кібернетики Севастопольського національного технічного університету
Канд. біол. наук О. Ф. Андріанова
Канд.хім.наук В. А. Ільюшенок
Академік АН ВО, чл.-кор. НАН України В. Зайцев, зав. кафедри аналітичної хімії КНУ ім. Тараса Шевченка, Київ, Україна
Докт. техн. наук С. Лапта
Докт. філос. наук І. І. Мигович, проф., народний депутат України 3-го та 4-го скликань
Канд. іст. наук Я. П. Гершкович
Канд. техн. наук О.Н. Абу Усбах, НТУУ "КПІ"
Докт. філос. наук, кандидат богослов'я Є. К. Дулуман, професор
Канд. філос. наук А. М. Вальчук, доцент кафедри філософії та політології Хмельницького університету управління та права
Канд. філос. наук О. О. Гернего, доцент кафедри філософії та політології Хмельницького університету управління та права
Канд. біол. наук Т. В. Виговська, доцент кафедри філософії та політології Хмельницького університету управління та права
Канд. фіз.-мат. наук О. Бердичевський
Канд. фіз.-мат. наук Г. Б. Вайс, доцент кафедри вищої математики АДИ ДонНТУ
К. С. Луговой, молодший науковий співробітник
А. Ю. Самарський, аспірант каф. філософії НУБІП
Канд. фіз.-мат. наук Г. Ковальчук
Канд. філол. наук С. Вакуленко, доц. на кафедрі української мови Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди
Докт. фіз.-мат. наук А.И. Прохватилов
Канд. фіз.-мат. наук И.С. Брауде
О. Зеленській, PhD
Н. Совсун, студент магістерської програми з культурології, НаУКМА
А. Кравець, студентка магістерської програми з культурології в НаУКМА (бакалавр культурології)
Канд. техн. наук М. Ю. Терновой
Р. О. Чернухін, учитель фізики вищої категорії, учитель-методист, пед.стаж - 20 років, викладач фізики Донецького ліцея "Коллеж"
Канд. екон. наук Т. Касіч-Пилипенко, Запорізький національний технічний університет
І. Дивний, науковий співробітник, Інститут укр. археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України
Канд. філос. наук В. М. Васильченко, учитель фізики та виробничого навчання, пенсіонер, м.Запоріжжя
С. В. Васильченко, учитель-методист вищої категорії, старший викладач центру інформатики та інформаційних технологій навчання Запорізького ОИППО
В.Д. Пихорович, викладач філософії
Канд техн. наук В.Н. Ігнатович
Канд. фіз.-мат. наук В. В. Кобичев, старший науковий співробітник Інституту ядерних досліджень НАН України
Докт. філос. наук, професор Б.В. Новиков
В. І. Чернишов, старший викладач кафедри анестезіології та реаніматології Української військово-медичної академії, м. Київ
Канд. техн. наук А. Ю. Дмитренко, доцент Полтавського НТУ ім. Ю. Кондратюка
А. Чорний
Д. А. Салтовська, провідний програміст
Н. Мельник, Вінниця, інженер, бухгалтер, активна християнка
Докт. фіз.-мат. наук, професор Ю. Дрозд
Канд. техн. наук О. Кулішенко, НАН України
Канд. педагог. наук К.І.Чорна, зав. відділом морального та етичного виховання Інституту проблем виховання АПН України
Канд. біол. наук С. Силантьєв, University College London
Канд. техн. наук В. П. Рубцов, Інститут місцевої демократії
Канд. техн. наук А. Маркелов
Канд. біол. наук А. Р. Степнюк, м.н.с. Інституту Фізіології ім. О.О.Богомольця НАНУ
Канд. хім. наук В. К. Бухтіяров, доцент
Канд. техн. наук О. Міненко
Д-р Н. Шульга, виконавчий директор ГО "Український науковий клуб"
С. Кириченко
Канд. філос. наук М. І. Кругляк, старший викладач кафедри філософії Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Докт. філос. наук Л. М. Нікітін
Практик-учений нейрохірург-валеосанолог В. І. Нещадименко
Канд. біол. наук Н. Дорошенко
І. Лашкевич, інженер
Канд. хім. наук В. Д. Хаврюченко, Інститут Сорбції та Проблем Ендоеколгії НАН України
Г. Крушинська, програміст
П. С. Косянчук, кафедра теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Канд. біол. наук А. Л. Потягайло, Інститут молекулярної біології і генетики НАНУ
Канд. хім. наук О.Б.Щербаков
Канд. фіз.-мат. наук І. Репалов, каф. загальної та теор. фізики НТУУ "КПІ"
В. І. Лебедєв, інженер
Докт. техн. наук В. П. Деркач, професор
Докт. хім. наук В.А. Луньонок-Бурмакіна, професор
Канд. техн. наук М. Філатов
Н. Мельникова, аспірант кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка
Канд. фіз-мат. наук Є. Д. Чесноков, с.н.с.
Канд. хім. наук Д. А. Свєчкарьов
Канд. біол. наук В. Є. Сабко
А. М. Корсун, аспірант ХДАК
Канд. біол. наук Л. М. Гуніна
Докт. фіз.-мат наук Б. В. Новіков, пров. наук. співроб., Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Канд. біол. наук І. І. Дзеверін, Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України
Канд. біол. наук В. Б. Шуваліков, Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України
Канд. біол. наук І. І. Козиненко, Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України
Н. С. Заводнікова, Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України
Канд. біол. наук В. М. Титар, Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України
Канд. біол. наук Л. Федоренко, Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України
Канд. біол. наук О. І. Лашкова, Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України
Канд. хім. наук Г.Б. Литинський, доцент НТУ "ХПІ"
Т. Заплітна, асистент кафедри теорії та практики перекладу ЧНУ
Докт. фіз-мат. наук С. Ю. Фаворов, Харківський Національний Університет Докт. біол. наук. І. В. Довгаль, заступник директора Інституту зоології НАН України з наукових питань
Канд. фіз.-мат. наук В. Бригінець, НТУУ "КПІ"
Загалом підтримало наразі 166 осіб, з них
Академіки НАН України: 2
Член-кореспонденти НАНУ: 6
Доктори наук: 36
Кандидати наук: 90
Підписи продовжують надходити. Якщо Ви хочете приєднатися до тих, хто підтримав цей лист, просимо надіслати повідомленні із зазначенням наукового ступеня, місця роботи (необов'язково), імені та прізвища на електронну адресу: alexander.gabovich@gmail.com
